Цікавий світ комах

Діти, пригадайте, яких комах ви бачили на нашій клумбі або у себе біля домівки? Одні з перших прокидаються бджілки, вони запилюють квіти та збирають нектар. 

Казка про бджілку Маю

Одного теплого літнього дня бджілка вилетіла з вулика, озирнулась навколо і нікого не побачила, бо всі дорослі бджоли полетіли в пошуках їжі. Бджілка Мая полетіла далі. Навколо було так красиво звучала музика, було чути спів птахів. Вона своїми вусиками відчувала приємний аромат квітів, своїми ніжками відчула і приємний смак, бо бджоли відчувають смак ніжками. Раптом на одній із квіток вона побачила дуже схожу на себе істоту. Мая підлетіла і запитала:

• Ти хто ?

• Я оса Тая. А ти хто ?

• А я бджілка Мая. Тобі не здається, що ми дуже схожі. Може ти моя сестричка?

• Думаю що ні, але мені здається, що ми родичі.

• Ану давай запитаємо отого волохатого, що сидить на квітці конюшини.

• Гей, дядечку, ти хто ?

• Дж-дж-дж. Я д-ж-міль. Не заваж-ж-айте мені, я ж-жую.

• Дядечку, я шукаю родичів. Допоможи мені. Як ти думаєш, ми з осою Таєю родичі?

• Так, ви як дві сестрички. У вас навіть спіднички, схожі в обох у смужечку і пелеринки-крильця однакові.

• Дядечку, може і ти наш родич ?

• Летіть і не заваж-ж-жайте мені.

  І от полетіли далі бджілка Мая і оса Тая. Летять, летять і бачать, що по землі хтось повзе і везе на собі великий міх. Вони спустились на землю і запитали:

• Ви хто ?

• Ми мурахи.

• А що ви несете на собі і куди несете?

• Ми прибираємо навколо, щоб було чисто, щоб було повітря чистим. Нас називають санітарами. А веземо ми все це до своєї домівки, якщо хочете можете піти з нами. Бджілки полетіли над мурахами, які далі продовжили свою мандрівку. Незабаром вони побачили велику купу. Це була домівка мурашок. Там було дуже багато комірок. Раптом, з однієї комірки вилетіла велика мурашка і полетіла.

• Ой, то хто ?- запитала бджілка.

• То наша мама. – відповіла мурашка.

• Вона схожа на нас. Значить ми теж родичі з мурашками.

• Ти така красива, така чудова давай будемо дружити.

• Давай.

Бджілка Мая дуже зраділа, що в неї така велика родина. Вона вирішила летіти додому, щоб розповісти своїм близьким, яка в них велика родина. Летіла вона, летіла і вирішила сісти на дуже красиву квітку. Раптом  ця квітка злетіла і понесла її на своїх крилах.

• Ой, я ще не бачила щоб квіти вміли літати!

• А я не квітка, я – метелик. 

Вони перелітали з квітки на квітку, їм так було весело, що не помітили, що надворі стало сутеніти. Вони якраз підлетіли до гарної синьої квітки, яка звалась дзвіночок, а там, в середині квітки, зустріли ще багато своїх родичів, які з певних причин не долетіли до своїх домівок і знайшли притулок на ніч.

Ось там, у дзвіночку наші подруги бджілка Мая та оса Тая і заночували. Так закінчилась казочка про мандрівку бджілки Маї.

Пригадайте, кого зустріла бджілка Мая?

Яких комашок ви ще знаєте? 

Малювання фарбами

Пропоную вам розмалювати одну сторону  метелика різними фарбами, а потім скласти його навпіл. 

Або пофантазуйте самі  і розмалюйте крильця візерунком.

Можна намалювати круги, хвилясті та прямі лінії, овали, крапочки.