Зустрічай літо!

ЛІТО

ОЛЕГ ПОГИНАЙКО

Ось і літо прийшло. Тепле, веселе. Дружньо гудять бджоли, ніжно колишуться трави, колосяться на полях хліба.

Саме у цю пору ліс жив небаченим життям. Велика лісова галявина, які ніби ще недавно була вкрита маленькою травичкою, квітувала.

    Яких тільки рослин на ній не було: ромашка,

  звіробій, 

  полин,

   м’ята,  
 дзвіночки,

   материнка,

 люцерна.

 Великий – великий килим нагадувала вона.

Вухастих любив її.  А ще більше любив літо за найдовші у році дні, за чарівні медові аромати, які постійно можна було відчувати у повітрі.

Цікавим було все.

  Навіть дощик який зволожував землю.   М'який, лагідний він ніколи і нікого не   ображав. І це розуміли навіть рибки, які    жили у ставку.

А грибочки? Один за одним з’являлися вони; маленькі і великі, подібні на хатинки під якими можна сховатися, відпочити.

Літо.Час ягід. Дозріває суничка,  приваблює чорним кольром черемха. Смак її терпкий, але дуже смачний.

Пливуть і пливуть по небу хмарки.  Кличуть у подорож, у країну, що називається просто, – літо.

Скоромовки про літо

Бабин біб розцвів у дощ.

Буде бабі біб у борщ.

*****

У діброві – дуби,

Під дубами – гриби,

Трава – між грибами,

Хмарки – над дубами.

*****

Дзижчить під житом жвавий жук,

Бо жовтий він вдягнув кожух.